Подзвониш мені,
коли у Києві
зацвітуть виш-ні.
Ні.
Не ни́нішні,
але ті,
колишні.
Білі.
Щасливі й веселі,
що два роки тому́
схилялись
до ніг тобі
цвітом пишним
обіч
моєї оселі.
Вони просто цвіли.
Безборонно щасливі були.
А ти не помітив.
І потоптав їм квіти.
Потоптав
у землю вогку
пелюстки білі.
Заглядають у вікна мої
Янголи два безкрилі.
Плачуть.
Де їхні крила?
Осанна!
Непогоєні рани
пелюстками
вишневого цвіту
Богородиця Діва
заступниця
велить
цілити.
Як справжня любов, проста
правда і сила
Її свята.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276408
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2011
автор: Валя Савелюк