То був травень.
То була весна.
Вигадка.
Містерія.
І сон.
Спала
на свідомість пелена,
незбагненна,
як світіння од ікон.
Хтось курив
чаклунський фіміам.
Вивсь димок
і вививав
химери.
Ущільнивсь ефір --
і стався храм.
Й навстіж
розчинив
прозорі двері.
Я й сама
зробилася крізнА,
ставши
під склепінням того храму.
То був травень.
То була весна.
НезбагнЕнні знаки
фіміаму.
…В’ється дим,
густіший сивини
й лащиться до ніг,
мов хліба просить.
В паперових
човниках весни
нездійснЕнні сни
хоронить
осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275872
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2011
автор: Валя Савелюк