Все добро, лікуватись яким би хотілось вічно,
Разом з пляшкою розлітається битим склом.
Крізь легені к горлянці підходить ком,
Найгострішим ранить своїм кутом...
Лікар схлипує, пише як методично
На душі зростається перелом.
У сусідній палаті поруч лежать потвори.
В іх серцях тромбуються стиглі вишні.
Я ж приймаю ліки свої торішні.
І як враз позабуду своїх колишніх,
Лікар каже, одужаю дуже скоро.
Мене, каже, випишуть вже на тижні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274208
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2011
автор: Саша Кіткотенко