Зірвавсь і падаю. –
В шаленім вирі світ!
Ну от і все.
По цей дуб миля.
Досить.
А втім,
падіння –
це також політ:
Комусь за обрій,
а комусь під ноги –
осінь.
Зірвавсь і падаю.
Лечу.
Ще мить,
ще мить,
Ще коло, пів…
й приплюснуся до тверді.
Щоб там вже
достеменно зрозуміть,
відчути й усвідомити –
доцільність
смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273664
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.08.2011
автор: Валя Савелюк