Не плачу і майже не згадую,
Загоюю вперто твій слід.
І серце дзвінкою цикадою
Застигло в янтарній смолі...
І відчай втопився у келисі,
Як білий вітрильник на дні.
У шибку вже стукає вересень,
Не бути колишній весні!..
І мріям не бути стокрилими,
Зіркам не летіти навстріч!
Згоріли,своє відлюбили ми
В ту теплу заквітчану ніч.
І впали холодними росами
На зболені стигми долонь...
Куди ж я подалася босою,
Шукати той згаслий вогонь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273010
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.08.2011
автор: Наталя Данилюк