І скаже: «Прощай».
І всміхнеться на всі небеса.
На все піднебесся
Всміхнеться печально і скаже.
І лапи холодні
На плечі опустить сузір`я Великого Пса,
Сузір’я Небесного Пса,
Друже мій – враже.
І віроломно покотиться вітер
Доріжками пізнього скверу.
І шепотітиме довго і мудро,
Мов казку,
Потоптане листя.
За горизонтом розчиняться навстіж
Кроваві з магічними зорями двері,
Щоб Хтось незбагненно великий
Покинув це зраджене місто.
І буде тут Зрада свої святкувати свята.
На правій долоні – печатка її золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271102
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2011
автор: Валя Савелюк