Такий був вечір –
напро́чуд гарний:
посеред лісу,
в ро́зпал зими,
йшли собі в парі
додому ми.
Сніг
під місяцем уповні
сяяв лелітками,
як уві сні.
Все затопило
місячне диво.
Мороз, як цвіркун,
рипів під ногами
захоплено
і щасливо.
У годину ясну́
повного місяця
зорі з неба
обтрусилися в сніг –
нам до ніг.
І ми йшли
серед блиску і сяяння,
ніби раєм,
як до престолу Бога,
вела нас зоряна
лісова дорога.
На білих лебедях,
Величність сама,
лісом витала
Снігова Королева,
красуня холодна
зима.
Зачаровані
мерехтливим зорінням зими,
наче серед
Чумацького Шляху,
поцілувались
легенько ми.
Вслід за нами йшли
наші янголи:
зупинившись на мить,
вони
осміхнулися
одне одному,
і доторкнулись крильми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269506
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: Валя Савелюк