Приходь в мій дім,поговори зі мною,
Болюче жало вирви із грудей...
А там,надворі,пахне вже весною
І цілі юрби радісних дітей
Женуть крижини білі за водою,
Немов отару спуджених овець!
І бог дощу шумливою ходою
Спустився вниз напитися з криниць.
Приходь в мій дім,наповнений мовчанням,
Мені так важко дихати одній...
А може ніч наступна-вже остання,
Як цвіт бузку на цинковій труні?
А може я тебе вже не побачу
І цих садів оспівану красу?
Ні,це не сльози смутку,я не плачу,
Це тільки вітер струшує росу...
Прихоль в мій дім,поговори зі мною,
Торкнись душі,як хвиля берегів!..
Я ще жива,за білою стіною
Своїх ілюзій,вигадок і снів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268169
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.07.2011
автор: Наталя Данилюк