Затемнене світло є наша трагедія,
У сірому світлі сховався бог,
Життя трохи дивна трагікомедія,
Не вивчив я вдома на завтра урок.
Не довго я мовив, а далі мовчання;
Незламаний правилам їхнім законам,
На шкірі й під шкірою різні бажання -
За крапкою буде ще ставитись кома.
Я думав що різний, та став я однаковий,
Такі як і ваші винаймаю будинки,
І стеля й підлога нерівні, їх нахили,
Так швидко чомусь лише в мене годинник.
Куди і коли? Нам сказали "ніколи",
Вода точить камінь - і це зветься ерозія.
Родився одягнений, а вмиратиму голий,
Пішов у світи, та стою на порозі я.
Я знову кажу, лише б ви почули,
Для вас непомітне віртуальне ярмо,
В лахміття вдяглися, і у мріях заснули,
Зламалося, впало, розлилося відро.
Знайоме число, незнайомого року,
Здається що добре, видається все так.
Життя в прірву робить останнього кроку,
Кохання обмеження на дорозі є знак.
Я тут зупинився невідомістю зморений,
Це він обіцяв своє щастя кувати.
То й що, що в кайданах, я лишаюсь нескорений,
І роль головну я ще маю зіграти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268014
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.07.2011
автор: КРІПАКОС