В одному з чарівних куточків нашої прекрасної України, на мальовничому березі ,красуні Сули,поміж лісів та ярів ,сховалося невеличке українське село з поетичною назвою –
Васильки. З давніх давен тут жили люди, про що свідчать древні кургани, та залишки
прадавнього городища. Усім хто виріс на цій благословенній землі запам’ятались, ще з
дитинства , перші відкриття ,перші сходжені стежки, перші спогади дитинства та юності.
Кожному васильчанину дорогі та зрозумілі назви місць пов’язаних зі своїм селом.
Ще з слов’янських часів нагадують про себе рештки древнього укріплення ,,Городок,,та ледь примітні,тепер, кургани. В той час коли діти пропадали днями на Сулі,ловили
рибу на ,, Кулявськім,,купалися на ,,Поромі,, пасли скот на ,,Замку,, чи ворушили сіно за
,,Бистрицею,, - дорослі працювали в полі на ,,Круглику,, ,, Подолі,, чи ще десь. Своїм землякам васильчанам присвячую цей вірш.
Сховалося поміж лісів в долині
Біля красуні тихої ріки,
Де дивні зорі, де тумани сині
Село прекрасне й гарне – Васильки.
Чому його назвали Васильками?
Сховали правду роки та віки.
Можливо через те що над ярами,
Цвіли на крутосхилах васильки?
.
Можливо через те що не угідних,
Заслали у цей край на висілки?
Можливо й так,а то ще вірогідно,
Отак його назвали козаки.
Для тебе все у цім селі найближче
Дубина, Гай, Кулявське та Пором.
Кургани древні, Городок, Мостище
І поле Вовкове, що за селом
Ти тут зростав, зробив тут перші кроки.
Стежки й доріжки босонІж сходив.
Зустрів кохання перше синьооке.
Свій корінь у землі, святій, пустив.
Нехай літа минають за літами,
Не забувай стежину, що колись,
Топтав в дитинстві босими ногами
За край священний Богу помолись
Не забувай обряди, звички, мову.
Навчай дітей та збережи в роках.
На Батьківщину повертайся знову,
Де б не водила доля по світах.
Не покидай її в лиху годину,
Їй відданість свою віддай сповна.
Будь українцем, будь достойним сином.
Бо Батьківщина - як життя, одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264182
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2011
автор: євген уткін