Спогад дитинства

Між  тепла  і  літа,
як  солодко  спала,
ніченька  ласкаво
сон  мій  колихала,

що  його  сплітали
мерехтінням  зорі
прядивом  тендітним,
ніжно  і  прозоро.

...Розбудила  тиша
лагідно,  як  мати:
"Уставай,  дитино,
сонечко  стрічати".

Нічка  відступала,
ранком  засіріло,
обізвалась  пташка  
сонно  і    несміло...

Як  здіймалось  сонце
із-за  рогу  хати  -
босими  ногами
бігла  зустрічати.

Босими  ногами,
юною  росою...
Вперше  милувалась  
дивною  красою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263105
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2011
автор: Адель Станіславська