Заховалася щирість
глибоко у закутках серця -
подолала її нелюбов у нерівнім бою...
Я боєць чи глядач
серед цього безладного герцю?
Прохачем у недолі за долею в черзі стою...
Як в примарному сні
проминають ошукані мрії...
Я не плачу, вже ні, бо не топиться жаль у сльозах
Тільки серце щемить
в неминучій холодній завії
серед літа й тепла, безнадією випитих днях.
Заховалася щирість
у закутки серця глибоко,
як сполохана птаха , мисливцями загнаний звір
Може вийде колись
через очі бурхливим потоком...
А допоки, у серці щемить і туманить мій зір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262764
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2011
автор: Адель Станіславська