часом мені здається що це не клуб поезії... що це клуб розбитих сердець... що це не сайт а ... сповідальня... саме так сповідальня для душ які заплутались у світі власних мрій, надій і сподівань... в двох третинах віршів які тут додані приховані такі емоції і почуття... в деяких віршах болю і переживань куди більше ніж слів і рим, рідко кому вдається вирватись звідси... це не клуб поезії - це лабіринт... Звідси йдуть... але дев,ять з десяти повертаються з новими ніками, з новими Образами - за новими почуттями. Окрема тема - фотоальбоми авторів - вже навіть йшлося щоб заборонити їх - лише одне фото кожному автору... але скільки натхнення дарують ті фотоальбоми - а ВАМ мабуть взагалі видалився б без фотоальбомів :D, є безліч користувачів які вважають, що фото необов,язкове - і це теж приваблює - розкрити секрет - хто ж по тоой бік екрану... я думаю більшість з тих хто прочитає це погодяться що за кількістю фліртів, відвертостей і емоцій, а то і пристрасті і божевілля такі гранди як Контакт і Однокашники "відпочивають" - ніде більше не можна заручитись такою підтримкою і таким розумінням як тут, в середовищі замріяних, загублених в світі емоцій, ніхто не зрозуміє так як може зрозуміти той хто пише... і не важливо що пише, вірші чи прозу, картини чи пісні - всі ми жертви творчості... з легкими ознаками графоманії... Ми хворі на Клуб Поезії... і я не знаю як хто а я лікуватись і не збираюсь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262282
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2011
автор: MC_Yorick