У пекельному вогні війни
Обпалив мій батько серце й ніжну юність.
І на згадку про шалені дні
В сни його війна назавжди повернулась.
Став в шістнадцять літ солдатом він,
Ще дитячу посмішку війна не зтерла.
"За Вітчизну", - це не праздність слів:
"За Вітчизну", щоб Вітчизна не померла.
Смерть ішла за ними навздогін,
Відрізала шлях до рідного порога.
Йшли солдати вперто на Берлін,
Нелегка і довга випала дорога.
Вірили солдати в майбуття,
В перемогу вірили вони завзято.
Віддавали молоді життя,
В їхню честь День Перемоги, світле свято.
Батько повернувся із війни,
Тільки шрами, мов автографи від смерті.
Пам"ятав загиблих друзів він,
Не ховав він сльози і скупі, й відверті.
Й дружбу фронтову через роки
Батько мій проніс немов би ту святиню.
Й вірив, що ніколи вороги
Вже не прийдуть в рідну, милу Батьківщину
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258430
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.05.2011
автор: Радченко