Щемко, і так тяжко на душі
На село померле споглядати.
Тут де породила сина мати,
Спогади лишились на межі.
Страшно коли мертву тишину,
Відчуваєш наче у могилі.
Із дитинства краєвиди милі,
В заростях гіркого полину.
Гірко усвідомлювати те,
Що життя давно тут закінчилось
Не пізнати – так усе змінилось
Навіть і садок не зацвіте.
Все що залишилось від села –
Спогадом тривожить, аж до болю.
Це гніздо лелече на тополі,
Та духмяна річенька мала.
Здичавіле поле до межі.
Далі можна вгледіть асфальтівку,
Що вела когось в свою домівку,
А тепер там звірі та вужі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247732
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: євген уткін