Сподіватись на чудо - уже не резон,
Не лишилось від спокою й сліду.
Поселивсь під вікном на короткий сезон
Молодий невгамовний сусіда.
Мій платан все зітхає вже кілька ночей,
З горя свіжими вкривсь лишаями,
Бо раніше не зводила з нього очей,
А тепер зайнялась солов`ями.
Не даремно залітний співак-гастролер
Щебетав до нестями до ранку.
Серце надвоє рветься моє відтепер
Та страждає платан до світанку.
Ти на мене не гнівайся, друже старий,-
Будь мудрішим і все ще минеться.
Лиш вікно моє гілкою щільно закрий,
Знову доля тобі усміхнеться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233562
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2011
автор: Галина_Литовченко