Я знаю поки є такий нарід,
Жива ти будеш вічно Україно.
І не загине наш прадавній рід,
Ні перед ким не встане на коліна.
Ти виніс страшних війн тягар...
Віками йшли на тебе яничари.
На кожнім з них смерті нагар...
Та хто із них уникнув за це кари?..
Живи й трудись у правді мій народе,
Бо місія твоя незвична і нова.*
Хай колос розуму у тебе зроде,
Бо у зброї смерті... ти нині не слуга.
Хоч впав на тебе "Полині" чорний цвіт
Й сльозами матерів зросилось чисте небо...
Ми правду знайдем через десятки літ,
Бо ядерних ракет народу вже не треба.
Гордись народе, тим що зродить лоно,
Бо світло розуму у надрах вже горить,
Бо все одно розквітне правди гроно...
Ну зупинись,.. поглянь в майбутнє хоч на мить.
Я знаю, ти здолаєш всі невзгоди, -
Правда сплете з величності вінець...
Твої святі дніпровські, чисті води
Змиють з лиця всю нечисть накінець.
1994 р.
* Україна першою у світі відказалась від атомної зброї
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226652
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.12.2010
автор: Володимир Кухарчук