День, що знов настав…

В  таку  погоду  можна  тільки  пити  
солоних  сліз  цілющу  простоту...
І  день,  що  знов  настав,  благословити,  -
дощем  укрив  душевну  наготу...

Забрав  у  неї  біль,  розвіяв  вітром,
згубив  його,  як  губить  падолист.
Із  серця  струн    видобуває  світло,
немов  з  бандури  звуки  бандурист.
 
Любовно  вичакловуючи  пісню,
що  лине  до  небес,  у  далечінь,
дрібним  дощем  вмиває  осінь  пізню,
змиваючи    журби  холодну  тінь.

В  таку  погоду  можна  тільки  пити
цілющих  сліз  солону  чистоту.
І  кожен  день  новий  благословити,
хвилину  кожну,  долю  непросту...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220499
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2010
автор: Адель Станіславська