Шлях до волі

(Не  закінчене)
1.Стоїш  ти,  славна  Україно,  
На  перехресті  всіх  доріг
І  вороги  не  раз  зміїнно
До  тебе  крались  на  поріг.
Тяглись  до  тебе  хижі  руки,
Тому  крізь  битви,  кров  і  муки
Твій  шлях  в  історії  проліг.

2.Неначе  чорні  грізні  хмари
Повзли  у  край  привільний  твій:
Пихаті  ляхи,  злі  татари
Чинили  кривду  і  розбій.
І  щоб  здолать  лиху  навалу,
Почувши  гетьманську  ухвалу,
Козацьке  військо  йшло  на  бій.

3.І  перемоги,  і  невдачі
Були  на  карбі  тих  віків,
Лягали  голови  козачі
За  землю  прадідів-батьків.
Про  це  співала  Україна,
Тужили  мати  і  дівчина,
Не  дочекавшись  козаків.

4.На  сході  Русь,  братів  країна,
Збирала  землі  і  моря.
Тобі  з'явилась,  Україно,
Надії  нової  зоря:
По  волі  славного  Богдана
Була  навічно  ти  віддана
Під  руку  Руського  царя.

5.Чи  стало  легше  українцям
В  сім’ї  великій,  новій  жить?
Адже  так  боязно  чужинцям
Розбій  і  кривду  їм  чинить,
Бо  Русь  –  держава  православна,
Вона  могутня,  грізна,  славна,  -
Братів  зуміє  захистить.

6.На  півдні  добре  пильнували
Кордон  від  підлих  кримчаків,
Щоб  у  полон  не  забирали
Дітей,  жінок,  а  юних  дів
Не  продавали  до  гаремів.
Так  береже  господар  ревний
Свою  отару  від  вовків.

7.Козацьке  військо,  грізна  сила,
Були  хоробрі  вояки.
І  де  їх  тільки  не  носило
По  волі  царської  руки:
Чи  бити  турків  та  поляків,
Чи  штурмувать  Хотин,  Очаків,  -
Скрізь  побували  козаки...

8.Чудовий  край!  І  землі  добрі,
І  ріки  повні,  і  ліси.
А  люди  гарні  і  хоробрі.
Та  волелюбні  дуже  всі!
Але  ж  те  виборне  козацтво,
Ті  конституції  і  братство,  -
Поганий  приклад  для  Русі.

9.Батурин  -  гетьманську  столицю  -
Петро  дощенту  зруйнував,
Дітей  покидав  у  криниці,
А  решту  люто  порубав.
Хоч  бились  довго  і  завзято,
Але  знайшовся  зрадник  клятий,  -
Таємний  хід  за  гріш  продав.

10.Козацькі  звичаї,  свободи,  -
Це  небезпечна  вельми  річ...
До  волелюбного  народу
Біда  прийшла,  мов  чорна  ніч.
Козацтву  вчинена  наруга:
На  троні  сіла  Катря  Друга
І  зруйнувала  вільну  Січ.

11.Заголосила  Україна:
-  О,  Боже,  глянь  із  висоти,  -
Кругом  лиш  сльози  та  руїни.
І  це  накоїли  –  брати!
Вони  ж  рідня,  вони  ж  слов’яни,
Тепер  від  крові  ходять  п'яні,
Немов  ненависні  кати.

12.Тяжкі,  лихі  часи  настали:
Іздавна  вільні,  козаки
Ніяких  утисків  не  знали,
А  стали  –  панські  кріпаки.
Царі  вельможам,  генералам
За  вірну  службу  дарували
Міста  і  села  на  віки.
..................................................
Весна  2008

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210054
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.09.2010
автор: Микола Верещака