Як мало татку, ти мені сказав...
Пішов з життя...і стало гірко, прикро, боляче
Повітря, справи, квіти, небо - все ти полишав,
Тепер лиш в спогадах, як в літі - сонячно...
А біля двору розрослися мальви - горді квіти,
Сміються, до неба тягнуться, немов тополі,
Згадала... як з квіток лялечки ти вчив робити,
ПлАчу...чому ж так рано обірвалась твоя доля?...
Немов, хто вдарив без жалю у серце грішне,
Вже стільки літ ....., а біль вулканом дише
Чи це життя таке?... Чи доля така невтішна?...
Щоби печаль свою, писати лише у віршах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2010
автор: Ninel`