Він і раніше не любив зиму. (answer for a rain")

Дружба  между  мужчиной  и  женщиной  -  вещь  невозможная;    между  ними  может  быть  страсть,  вражда,  обожание,  любовь,    но  только  не  дружба.
                                                                                                                                                                                 Оскар  Уайльд                                                                                        *  *  *    
     Він  і  раніше  не  любив  зиму.  Сірі  постаті  перехожих  закутані  в  сірі  куртки  переминаючи  брудно  коричневу  кашу  з  промерзлої  води  і  підтопленого  снігу  спішать  скоріше  зануритись  в  тепло  таких-же  сірих  будинків.  А  мороз  і  сонце  це  така  рідкість  для  наших  зим…
     Інша  справа  юність  природи,  травень,  який  непомітно  дорослішає  в  літо.  Благословенна  пора  краси,  тепла,  відпочинку  і  кохання.  Саме  в  травні  прийшла  Вона.  Прийшла,  ні  ввірвалася  в  його  життя  як  літній  вітерець  від  якого  не  заховаєшся  і  не  втечеш.  День  промоклий  від  безкінечних  капель  травневого      дощу  який  здається  падав  вічність  і  не  збирався  відступати.  А  пізніше  тиша.  Тиша  як  перед  бурею  коли  природа  притихає  боячись  грози  яка  не  зворотно  наближається,  страх  перед  стихією,  силою  природи  яка  шукає  вихід  дикої  енергії  накопиченої  і  нерозтраченої.  І  ось  перша  велика  крапля  падає  на  розпечений  камінь,  і  з  нею  проходять  всі  страхи.  Перший  поцілунок.  Грім.  Блискавка.  Злива.  Пристрасть.  Шалене  кохання  розривало  серце  як  пориви  грозового  вітру      рвуть  листя  з  самотнього  дерева.      Пристрасть  яка  підносить  ввись  аж  до  хмар  і  плавно  опускає  долі,  пристрасть  без  табу  і  обмежень.  Такий  солодкий  гріх.  На  її  тлі  відходять  на  задній  план  всі  недоречності  цього  кохання,  всі  страхи,  всі  умовності.
     Та  тільки  жорстоке  життя  –  продовжується,      його  закони  як  аксіоми  які  не  потребують  доведення.  Вони  це  знали.  Знали  що  дощ  падає  не  постійно  з-за  хмарки  скоро  винирне  сонечко  і  краплини  пристрасті  в  прощальному  польоті  долетять  до  серця  щоб  залишитись  там  на  завжди.
     Прийшла  зима.  Холодна  та  безжальна  морозним  подихом  заворожила  краплини  і  завертіла  понад  землею  хурделиця.  Зима  забрала  Її,  і  тільки  сніжинки  -  кришталевим  стуком  під  передзвін  бокалів  з  новорічним  шампанським,  залітали  в  душу  і  намітали  замети,  ховаючи  в  них  кохання.  А  серце  намарно  старалось  їх  розтопити.  З  того  часу  він  зненавидів  зиму.
     А  дощ?..    Він  ще  довго  буде  його  чекати...
     І  кохати  її…
     …А  Вона  любить  ДОЩ!!!    

       P  .  S  .  при  досягненні  температури  нижче      0  °С  агрегатний  стан  води  переходить  з  рідкого  в  твердий.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Підручник  фізики.

(с)  Olko,  01,2008.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2010
автор: olko75