Те бурхливе кохання, наче річку по весні,
не могли зупинити греблі часу ніякі.
Але раптом так сталось, що один лишився я,
а у тебе у погляді з тих пір тремтить сльоза.
Ти для мене так багато значила в житті!
Світло свого серця даруватиму тобі!
Тож поклич, коли захочеться,
щоб в твої дивився очі я,
як тоді.
Як і ти, я втомився вже від буднів метушні.
Тьмяний вогник бажань іще пала в моїй душі.
Час сплива. Все змінилось.
Не змінився тільки я.
І такими ж лишилися до тебе почуття.
Ти для мене так багато значиш у житті!
Світло свого серця даруватиму тобі!
Тож поклич, якщо захочеться,
щоб в твої дивився очі я,
ЯК ТОДІ.
02.97
======================
Виконує - Володя Охріменко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2010
автор: Віктор Ох