Мовчання наших вечорів
Просякло наскрізь самотою
І навіть через вічність снів
Повернеться до нас з тобою.
Мовчання губ, мовчання рук,
Очей чужих сліпе мовчання...
І кожен подих, кожен рух -
Закреслює чуже кохання,
Давно чуже і не згадать
Його і посмішку, і очі.
Втомилась наша біль мовчать,
Вона вночі мені шепоче:
"Прошу вас, відпустіть мене,
Ви і про мене вже забули.
Кохання й так, само помре,
Вогонь в душі вітри задули".
Мовчання наших вечорів
Просякло наскрізь самотою.
Мовчання серця й вічність снів
Не залишають нас з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2010
автор: Радченко