[b]ЗА ЩО ВОНИ ТАМ УМИРАЛИ[/b]
В сльозáх стрічає зoрі мати.
Все заніміло біля хати…
І ні́ для кого їй вже жити,
Вже нíкому любов дарити.
Сини́… Сини́… О Боже милий!
Ти бачив сльози України?
Ти бачив горе матерів,
Що вже не матимуть синів?
Ти бачив ту жахливу мить,
Коли твоїх небес блакить
Встеляли вибухи земні
І закривавлені шматки
Ущент розірваних солдатів?
За що послали їх вмирати?
Кажи. Чого мовчиш?
Не знаєш…
Чи від ворожої навали
Вони Вітчизну рятували?
Чи “духи” вже лічили дні
До інтервенції? То ж – ні!
Кого ж вони там захищали?
За що життя своє віддали
У про́клятому матерями
Далекому Афганістані?
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]29 вересня 1988 р.[/i]
[i]Гай-Нижник П.[/i] Смак свободи... Лірика життя. - К.: Вид-во "Цифра-друк", 2009. - С.8.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183081
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло