Прийшла весна в самій сорочці, боса,
Пахучого чар-зілля принесла,
і ворожила, розпустивши коси,
аж поки у кохання проросла...
Кохались трави у густих туманах,
І мліла ніч у співах солов'я,
І легінь-дощ хмільними почуттями
шалів, і шал його пила земля.
А вітер-шельма так запанібрата
облесно обіймав гнучку вербу
і поцілунками дурив завзято,
немов любив лише її одну.
Весна в розлогім буйнім дивоцвіті
запалювала вогники життя,
Стояли дні теплом густим налиті,
Кохання дні до самозабуття.
*ЩИРО ВДЯЧНА АВТОРУ КЛУБУ ПОЕЗІЇ,
ЩО ПЕРЕБУВАЄ НА САЙТІ ПІД ЛОГІНОМ
ВІКТОР ОХ ЗА НАПИСАНУ МУЗИКУ НА СЛОВА ЦЬОГО ВІРША.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179680
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.03.2010
автор: Адель Станіславська