Я ненавиджу світ,
у якому багато брехні.
Я ненавиджу світ,
але мушу у ньому я жити.
І здається мені,
що горю у пекельнім вогні.
Що покуту несу...
бо хотіла його я любити.
Покаяння нема.
І не знаю чи прийде воно.
І нема відчуття,
що у чомусь комусь завинила.
Я простила себе.
І простила себе вже давно –
Ще тоді,
коли в Бога прощення просила...
Я проситиму ще.
Я проситиму ціле життя.
Я знайду
те розірване з Богом єднання.
Він не може карати за справжні,
живі почуття –
Бо покараний той,
хто живе без кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165392
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.01.2010
автор: Адель Станіславська