А пам’ять жива...
І хоч як би хотіла
Убити її,
та не сила мені...
І горю, як свіча,
бо згасити не вміла
Той пекельний вогонь,
що палає в душі.
Як забути усе?
Як навчитись терпіти
невгамовний той біль,
що рве душу мою?
Все пробачити, значить –
усе зрозуміти...
І забути... Забути!
О, Боже, молю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161184
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.12.2009
автор: Адель Станіславська