Якось один ясновельможний пан
на філіжаночку хербати
мене ласкаво запросив.
Слово за слово, так розмова зав'язалась,
було між нами безліч спільних тем.
І раптом зрозуміла, о матінко, я закохалась!
Досить приємний на манер,
надто - цікавий співрозмовник.
Немов би ідеальний кавалер,
галантно так обходився зі мною.
Минали дні, летіли тижні,
той час немов оскаженів.
Ми розмовляли навіть в цілковитій тиші,
Боялися, не вистачить років.
Але якось одного разу
прийти на зустріч не змогла.
Його я попередила одразу,
однак розлука час перемогла.
Не довго думав мій галантний пан
і молоду та довгоногу
мені заміну швидко підшукав.
Що ж, така уже жіноча доля наша -
не знаєш де знайдеш, де втратиш.
Але як спізнишся - прогавиш власне щастя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158999
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.12.2009
автор: Юка Хопс