Нескорену долю
Згадуєм нашу,
Коли вже не жити,
Як година настала сумна.
Пролиту чашу
Нам вже не пити,..
А випити треба було до дна.
Пити - радіти...
Сонцем світитись
В ясних, веселих очах.
Бігти, як діти,..
Ще раз родитись,
Щоб дух у грудях не зачах.
А тепер уже пізно...
Тепер ми розумні,
Коли позаду ціле життя.
Та рубікон приближається грізно.
А ми, як безумні...
Шукаєм в собі каяття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135947
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.07.2009
автор: Володимир Кухарчук