Світить місяць, сяють зорі тай посеред ночі
Полюбила козаченька за карії очі.
Полюбила, тай не знала, що в нього є пара,
Тепер ходжу і ридаю, як чорная хмара.
Карі очі, чорні брови, дівоча то доля !
Навкруги сади буяють - самітна тополя…
Не горюй дівоче серце, буде тобі пара !
Он горнеться клен до тебе – розвіються хмари
Все проходить, все минає – світло із любові !
Ще сплетуться рученята, як віти вербові -
ТрепЕтою обізвешся - знайдеш свою долю !
І розквітнуть оченята, як волошки в полі.
В. Ф. - 28. 04. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2024
автор: Веселенька Дачниця