Будь ніжною, благав я, дивовижною!
Як мантру, я повторював не раз.
Хіба життя ми бачили по-різному?
Однаковим воно було для нас.
Була любов і просто розуміння!
Нікуди ж не поділися вони?!
Та ось між клемами з’явилося іскріння,
З моєї, із твоєї сторони.
І, може, це з’явилося з роками,
Щось накипіло на душі немов.
Щось з нами трапилось... Що з нами?
Немає ніжних поглядів, розмов.
А, може, ніжність в нас втрачає сили,
У венах струм повільно протіка?
Пророкувала що стара Сивілла?
Була ж любов! Чи, може, не така,
Яка здалась на самому початку?
Були ми дивовижними в ті дні!
Я серце дам моє тобі на згадку, –
Собі залишу спогади одні.
Та залишилась під усім печатка!
БУЛА ЛЮБОВ!
Таки була!
Чи – ні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2024
автор: Рунельо Вахейко