Сьогодні стрічаю сонце в Будапешті
І так красиво сходить у моїм вікні.
Стоїть ясен день, як бузьок в однім мешті
Крилом розганяє сум, печаль уві сні.
Буда та Пешт розділила річка Дунай
Та їх об'єднує світанкове сонце .
В променях весни заголубів - небокрай...
Сніжні хмари тануть над моїм віконцем.
Від цілунку сонця прокинулась від сну
Бачу я Будапешт в золотій короні.
Край неба травень поспішає у весну
Там ,де Дунай відлунює в передзвоні.
Ясне сонце осліпило мої очі
Підняло золоті крильця ,як жар - птиця.
У хмаринці розчинилась печаль ночі
Вітає в своїм раю мене столиця.
Сонце вмиває біле личко в Дунаю
І заглянуло у люстерко - водицю.
Слухає ніжну музику водограю
І додому осяює путь зірниця.
А я лелекою лечу в Україну,
Милуюсь казковим раєм на цій землі.
В Будапешті кинула свою пір'їну,
Щоб відчути мить - щастя в ранковій імлі.
На горбочку стоїть королівський замок
На варті герої дивляться з давнини.
О , який є чудовий сонячний ранок!
Там , де сплять мирно люди , немає війни.
Я, так хочу привезти мир в Україну,
Щоб були запалені тисячі вогнів.
Сонце рано благословило родину
Мати із війни стрічала своїх синів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2024
автор: Чайківчанка