1
Любов – це почуття, –
спалахує, як люстра!
Я ж – хмарка, що в штанцях,
а не якийсь там звір.
Любов, про тебе хто
чутки дурні розпустить, –
Тих до бар’єру я
враз викличу, повір!
Любов, – ти на віки!
А, може, на годину?
Любов, – безцінний скарб!
А, може, низка втрат?
Любов, все можеш ти!
Звеличити людину!
А можеш і дверима
ти грюкнуть не на жарт!
2
Любовь, – звук о тебе
ласкает сердце, ухо!
Я – «облако в штанах»,
а не какой-то зверь!
Любовь, – кто о тебе
распустит злые слухи,
К барьеру сразу тех
я вызову, поверь!
Любовь, – ты навека!
А, может, лишь на сутки?
Любовь, – сокровище!
А, может, цепь потерь?
Любовь, – ты панацея!
А, может, только шутка?
И перед самым носом
захлопнешь быстро дверь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2024
автор: Рунельо Вахейко