Снить химеристими примхами
В люлі о́бширу космічного
Мить, що ледве-ледве дихає
У проявлені довічного.
Мить-відчуженка у просторі
Атмосферної поетики
Полягла чуттями гострими
У палке єство патетики.
Окая́нкою безрідною
В черговому перевтіленні
Віковічність змін сповідує,
Провіщає світу зцілення.
Мить, увінчана блава́тами,
В маківко́ву сутність вплетена,
Непоправними снить втратами
Між падіннями та злетами.
Пахкотінням у конваліях
Напахтилася доне́схочу
Та й поринула в реалії
Мить, що виникла у розпачу...
29.04.2024
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: Олена Студникова