"розгледь його вимовляй…"

розгледь  його
вимовляй

йому  теж  дубіє  язик  від  
танінів  кори
його  рот  це  також  майже  поріз
майже  лінійний  просвіт  у  
чорному  просі

він  знає  
як  проймає  до  хвостових
нефільтрований  від  
комашиних  домішок  вітер

як  ночі  стеляться  в  гніздах
копіювальним  папером
для  зняття  дублікатів  птахів  
до  запертого  вирію

як  світло  на  задніх  лапках  
безшумно  ступає  по  
дощових  хробаках  —
й  ті  звиваються  
від  невимовності

як  навіть  стиснувши  в  дзьобі
не  схилити  так  небосхил
хоча  б  над  однією
кульбабою  перед  стартом  
щоб  їй  вдалося

його  крило  —  це  про  змах  і  промах
про  пе́ра  навиліт
про  торкання  порожнього

розгледь  його
вимовляй  

дятел  таїться
за  зливою  свого  стукоту




                                                                   13.04.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: Тарас Яресько