За багетами петриківського розпису

                                                                     «  Якщо  чогось  немає,  
                                   то  його  можна  намалювати...»
                                                                                                                     Майстер  
                                       І
У  кожного  митця  своя  тусовка  
в  його  непримиримій  боротьбі,  
якою  виміряє  по  собі,  
коли  і  де  від  нього  більше  толку.  
А  буде  воля  вишніх  із  небес,  
то  і  німих  почуємо,  напевне,  
у  ніч  ясну  чи  у  годину  темну,  
аби  пророк  у  кожному  воскрес.  

                                       ІІ
Почують  слово  убієнні  душі  
на  капищі  музейному,  у  пущі,  
на  прощі  біля  лисої  гори,
за  вікнами  урочої  пори,  
якою  обумовлене  грядуще,  
а  далі...  погадаємо  на  гущі,  
кого  які  чекають  вечори.

                                       ІІІ
Малюємо  забуті  серіали  
нового  у  майбутньому  кіні,  
і  Матенхаузу  меморіали,  
і  петриківські  в’язі...  по  війні,  
і  на  шоломі,  і  на  тлі  ракети  –
лихі  привиддя  східної  планети,  
які  лякають  західну  юрму.  
Покажемо  у  сяєві  пітьму,  
аби  пізнали,  як  ішли  у  лету
непізнані  оракули,  поети
нізащо,  хоч  і  знаємо,  чому.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: I.Teрен