Пілігрими
…Немає їх, вони давно пішли,
не зможемо їх десь, колись зустріти…
В полоні у всесвітньої імли
дороги… Вмерли їх надії квіти…
Поглинула ченцюючих ріка
часів злиденних… Більше не вирує
вогонь їх долі… Шлях мандрівника
чужий вже їм та серце не хвилює…
Втекли номади зі своїх в'язниць.
Склювали вже миттєвості, як грифи,
їх віру… Зникла знань прадавня міць…
Казки про них, фантазії та міфи
вже втрачені… Не чутно звук коліс…
Куди ти, вітер мандрів, їх поніс?
-------------------------------------------------
Пилигримы
…Ушедших безвозвратно не вернуть,
не встретить на вселенских магистралях…
Надеждою себя не обмануть —
в неведомых рассеянные далях,
они, как дым, исчезли вдалеке,
и то, о чём они порой мечтали,
рассеялось во времени реке…
Их чаянья, надежды и печали,
их знания, пророческие сны
теперь уже для нас невосполнимы.
В забвении навек погребены,
затеряны, забыты пилигримы…
…Уехали, не слышен скрип колёс…
Куда ты, ветер странствий, их унёс?
(лютий 2017 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2024
автор: Геннадий Дегтярёв