Чекала, вірила, і снила.
Бої точились затяжні...
Молила, мучилась , не жила .
Закрила серце на ключі...
І в лабіринтах снів ходила,
шукала постать лиш одну.
До себе пригортала , дула
На душу зранену й сумну.
І от десь там за горизонтом
В тумані бачу я ріку.
Слова твої ніжніші шовку,
Будуєш замок із піску.
І я б жила навіть під небом,
В твоїх обіймах , мріях, снах.
Слова....слова....вкривають пледом,
Мурашки ... знову ...по руках...
© Marmeladka
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2024
автор: marmeladka