В діамантових снах

1

І  коли  ти  заснеш
у  обіймах  мовчання,
звідкись  прийдуть  віки.

І  розгойдані  мева
південних  степів
знов  зітхнуть  ковилою,
де  тебе  поряснив
ніжний  дотик
до  щастя...

І  візьмуться  за  руки  
правічні  мости,
щоб  твій  дух  возз'єднати  
з  душею.

2

Озирнись,
може,  щось  не  побачив
у  смарагдах  очей.

Там  твоя  половинка
похилилась  під  святом.

Завтра  
кинеться  доля  
знічев'я
у  сивий  туман.

Відбери  
свої  крила  
у  неї.

3

Мислеформи  асоціацій
сперечаються  з  вівтарями.

Завтра  буде  туман,
якщо  виграє  спокій.

Ми  поставим  на  кін
цілу  діжку  із  дьогтем.

Пригощайтеся,  свідки
порожніх  трибун.

Всі  нулі  
тут  зібрались  
на  свято.

4

Мертве  золото  світу
в  діамантових  снах
зачепилось
за  крила  ілюзій.  

Може,  ще  нас  підкине
вчорашній  водій
до  глухого  кута
з  роздоріжжя  
епох.

5

Промивання  очей  —  
не  ранкова  зарядка.
Скільки  світла  втекло
у  зашпарини  мрій...

Сивочолі  гетьмани
розставляють  шляхи,
над  якими  
трудилися  змори.

Знов  на  згадку  зими
нас  посадять
на  теплий  
ослінчик.

Заберіть  свої  крихти
зі  столу  чуми.
Робін  Гуд  повернувся.

Зачиняйтесь,  валькірії!*
Буде  вам  тут  
тісний  пантеон.
*Валькі́рії  —  «ті,  що  обирають  загиблих»  —  у  скандинавській  міфології  войовничі  діви,  які  беруть  участь  у  розподілі  перемог  і  смертей  у  битвах.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2024
автор: aleksgun