вітре-не-вітре
дай відчути твою полегкість
з якою сиплеш на солончак свої рани
витрушуєш з килимків моху
поцуплені ними луни
дай пізнати безвинність дубової
діжечки невідкоркованого при падінні
жолудя
дай порадіти туману —
непрозорому умислу
запотілому дзеркальцю —
над зубатим вискалом вжаленої кропиви
(бо дихає!)
дай порахувати сироти які
проступили на нічній шкірі
вгадати в них сузір’я тривоги
стерти його теплим дотиком
дай летіти на феромони бузку і безуму
дай знімати пінку над киснем і воднем
дай летючої риби (без пірсингу в серці)
дай наснитися цим глухим і
незрячим яблукам —
майже ввімкненим у саду
ніби пані вольфрамівна
протяглася крізь червоточини
під солодким склепінням
дай вкладати камінну бруньку —
новонароджену —
на перші її ваги —
важити плач —
дай
06.04.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2024
автор: Тарас Яресько