Борімося за рідний край,
За волю та свободу
Його ж таки народу,
Несправедливості всій край
Поклавши вмить! Нехай вона
Піде́, мов сніг, розтане,
У небуття враз кане
Уся, його діставшись дна!
Лиш тільки ворогам своїм
Нізащо не корімось!
Щосили всі борімось!
І гордо покажімо їм,
Хто в українському краю
Господар. Не тужити
Ми будемо, а жити,
Мов у прекрасному раю,
Тоді, як подолаєм вмить
Всіх ворогів. Не стане
Й війни. Вона розтане,
Мов сніг, у ту прекрасну мить,
А прийде мир в наш рідний край
І лишиться навіки,
Бо вже війни повіки
Не буде, як свій стріне край
Вона. Мов сонце, гріти нас
Всіх буде мир собою,
Допоки, мов стрілою,
Летітиме наш з вами час.
Лиш найсвітліші почуття
Нас будуть обіймати,
Немов малятко мати
Його, впродовж всього життя,
Його кожнісінькую мить,
Що буде проминати,
Бо буде все минати,
Від чого серце лиш щемить.
Євген Ковальчук, 27. 12. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2024
автор: Євген Ковальчук