[b][color="#12590a"]У саду квітучім Музу я зустріла,
Пелюстками вишні бавилась вона.
- Ти чому не пишеш, - запитала мило.
Може не до серця Любоньці весна ?
Подивись довкола, сад, як наречена,
Прибраний святково в білосніжний цвіт.
Навіть лист різьблений молодого клена
ЗаграЄ до вишні… у природи флірт.
Застелили землю ізумрудні трави,
Заквітчались сквери на усі смаки.
Саме час для втіхи, радості, забави,
Бо ж весна дається сЕрденьку взнаки.
-Музо моя, Музо!! Мовиш ти правдиво
Додає наснаги сонячна весна.
Та душа заклякла, їй чомусь журливо.
Бо на наших землях з ворогом війна.
Я звернУсь до неба: «Дай достатньо сили
Попри негаразди бачити красу.
Щоб натхненне слово дарувало крила,
Підіймало настрій, геть прибрало сум.[/color][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2024
автор: Любов Іванова