У люстрі моря золотім
Палають небеса,
Вузькою стрічкою земля
Між ними погаса.
І скелі хмар, і хмари скель
В потоці розпливлись.
Безмовно човен серед хвиль,
Як поплавок, завис.
Внизу - лише небесна твердь,
І небо - море теж.
І оку, певно, вже отут
Не відшукати меж.
Коли життя моє спливе
До решти, до кінця,
Нехай повториться, прошу,
Чарівна мить оця.
У сяйві ангелів зорить
Земля, куди не глянь.
Заледве чутиме душа,
Як перетне ту грань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2024
автор: Тарас Никифоренко