Війна і світ
Вогонь і дим… Сирени… Стогін ночі…
Смертей паради вже не перший рік…
Чи маєш, світе, вуха ти і очі,
Аби почути материнський крик?
Побачити оті пекельні муки,
Через які проходить кожен з нас,
Як нам серця клюють моc@вські круки,
Як із землі стирається Донбас?
А мо’, сьогодні ти того не бачиш,
Як Україна кровію стіка,
Як сиротина на могилі плаче,
А це ж нащадок гідний козака!
Чому ж мовчиш? А мо’, не хочеш бачить
Навіть у сні страшному ти того?
Чи ти готовий все кремлю пробачить,
Хоча війни він викресав вогонь?
Питань немало виникло до тебе,
Та чи готовий ти відповісти?
А чи не відчуваєш в цім потребу?
А мо’, і ти давно вже не святий?!
14.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2024
автор: Ганна Верес