Важкі мої думки, як сьогодення, дні і ночі,
Коли від тих сирен, рашистських пухнуть вуха й плачуть очі.
І страх- душа болить за тих, хто народився,
Та і за тих, хто ще на світ оцей не встиг з'явиться.
За тих молюсь, Героїв що в окопах й дотах,
Хто нищить рашиків а не баварське пиво п'є в Европах.
Ненавиджу тих, що знайшли підстави,
Хвоста свого підібравши втік,
Щоби не захищать Держави.
Тай вас кляну, законодавці,
Ви не працюєте, а тряситесь як зайці.
А може просто робите гешефт,
Для вас таке однакове, чи в Україні, може й десь?
Та час прийде, тож треба схаменутись,
Та трішечки навколо оглянутись.
Клубочок може довго витись,
А от кінець, раптово може, в раз з‘явитись.
Злий Дід Валєра.
Квітень 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2024
автор: Небайдужий