- Що ми тут до біса робимо, Пилипе ?!. - 20 - річний водій ГАЗ 66 - строковик обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані намагався перекричати двигун, що так протяжно ревів від навколишньої незвичної обстановки, звертаючись до напарника - такого ж самого військовослужбовця, котрий в дану хвилину проклинав усе на світі.
- А біс його знає, здогадуюся, звідки він походить ! Поки виконуємо інтернаціональну повинність. Але не можу зрозуміти логіку речей, Богдане ! Я пити хочу, а чаю дуже мало. І взагалі мені здається, що нас тупо обдурило начальство, кинувши сюди у ці невідомі гірські масиви ! Мої Карпати набагато красивіші та комфортніші !
Вони знаходилися в ущелині провінції Панджшер. Вона ще зветься "Паща п'яти левів". Довкола - суцільні гори. Неймовірна спека виснажувала непроханих гостей. Колона автомобілів пересувалася по дорозі, котра змійкою крутилася вліво-вправо. Завдання - доставити цінні військові та цивільні вантажі трасою від поселення Гайратан до столиці Кабул, де вже розташувалася основна частина сорокової армії с р с р.
- А в мене вдома на Житомирщині бабця зварила смачний узвар, мама наварила вареників із вишнями, тато приїхав із рибалки. Буде уху готувати. Неділя як не як. Я б усе віддав зараз, аби повернутися до них.
- А в нас на Закарпатті дідусь прийшов на вихідні із пасовища. Приніс бринзи. А яке корисне овече молоко - ти собі не уявляєш. Я його літрами пив. Ех, хоч би подивитися на хвильку, що там діється у них. Мабуть, банош зі шкварками їдять і запивають кисляком. А я тут мушу консерви розжовувати. Йой ! Воду пити не можна, бо шкідлива. Чаю на всіх не вистачає Алкоголь - дефіцит. От червоне вино б не зашкодило у цьому пеклі. Авжеж, Закарпатське. Ммм... - Пилип уявив себе десь у затінку, коли після випускного він вперше по - дорослому добряче хильнув домашнього вина у компанії. А вже через рік мусів виконувати казна що - прикази командирів, що часто здавалися йому повним безглуздям.
- Чув, недавно попав у полон до душманів наш танкіст Валерій Діденко з Київщини ?
- Йому лишень 19 років. Навіть не уявляю, що вони з бідолахою зроблять.
- Буде розшифровувати совєтські радіо шифри. А потім прийме іслам. І все. Не буде більше Валерія. Замість нього хтось інший з бородою та афганським одягом.
- Еге...
Похмурі думки огорнули друзів. Вони й справді не могли зрозуміти : навіщо оця вся політична авантюра вищого керівництва ?
- Позавчора загинули наші. Попали в засідку. Жах...
- Війни починають старці, а помирати доводиться молодим !
- Невже вони хочуть завоювати оці кишлаки ? Але для чого. Тут народ малограмотний, дикий. Йому той наш соціалізм десь в одному місці. Звикли жити століттями по своїх звичаях. Кого ти тут переконаєш...
- Так-так. Недавно наша ціла рота захворіла на вірусний гепатит. Ледве відійшли від нього. З москви якихось спеціалістів-лікарів привези, заледве вилікували нас. Казали : місцева вода зовсім не придатна до пиття. А що тоді робити, коли пити хочеться постійно ?.. Ще павуки отруйні повзають. Каракурт недавно одного нашого
замполіта добряче вкусив. Щось його не бачу. Певно наляканий випросив путівку до санаторію. Хитрий...
- А пилюка яка тут ! Усе прописано нею, навіть продукти. Чую, як кишки мої танцюють гопака усередині. О Боже, якщо ми виберемося звідси живими, це буде найбільше щастя !
Тим часом по місцевих радарах передали інформацію про пересування совєтів.
Щось засліпило враз вікно "ГАЗону". Хтось спереду відчайдушно крикнув: "Духи !!!"
Спалахи накрили ущелину Панджшер. Згори загони ватажка Масуда, як криваві привиди невідомо звідки взявшись, прицільно розстрілювали з американських мінометів "Стінгер" чужинську автоколону. Драматична метушня заполонила ще недавно начебто спокійне місце.
- Пилипе !!! Ти живий ?!.
Богдана відкинуло від автівки на достатньо безпечну відстань. В очах повзли мурахи, контури стали геть розмиті. Десь збоку ввижалася його мама, що кликала на смачні вареники з вишнями. Бабуся почала лити на нього узвар, аби хоч трохи оживити. Риба, яку зловив батько, терлася об його боки, ніби промовляючи "Живий - живий"...Лиш мозок шалено, мов поршень в циліндрі вже неіснуючого транспорту, ще стукав "Навіщо ми тут ! Навіщо ми тут ! Навіщо ми тут ! Навіщо ми тут ..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2024
автор: Мандрівник