Синьооко, зелено…
В квітах – лісу пелена.
В леті, над дібровами –
пісня солов’я…
Поміж очере́тами
лебеді, мов веслами,
Крилоньками гордими
тішаться щодня.
Чорноокі борозни
сонця вчули доторки.
В душу із обіймами
промені взяли.
Видихнули врунами,
оповиті думами.
Слізоньками й бідами –
скроплені ряди.
Як моргнуло сонечко,
посміхнулось полечко…
Пісеньку весняную
вітерець завів.
І душа з надією,
в вишиванці мрією.
Лиш добро загадує
для прийдешніх днів.
13.04.2024
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2024
автор: Любов Таборовець