[i]Аби тільки БУТИ...[/i]
Упасти росою на вигнуті трави,
Стягнути пастелі, що сплять у вікні,
Мовби навічно розбито устави,
Мовби забуто, що ніч - у мені.
Зрушити попіл вогненної птахи...
Ми не суцільні в мозаїчно-сні,
Коли оберемками сиплються рани,
Які засинають у стишено-грі.
Скинути правду заради обману,
Кричати повз тишу, немов у журбі!..
З'єднати пологості білого стану,
Аби тільки БУТИ, не іншим - собі.
Аби ж тільки бачити, чути і знати
Єдиною сутінню наших сердець,
Коли зацвітають (аби не мовчати)
І тішаться подихом засвіти берць...
24.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2024
автор: Сара Ґоллард