Десь сон пропав... Гримить над гаєм,
Досвітня тиша вщент розбита !
Земля, вся хмарами сповита,
На дощ стривожено чекає...
Здійнявсь, зненацька, лютий вітер,
Гойдає, хилить, гне ялину,
Зламав при корені осину,
Мов сніг, мете пелюстки цвіту !
Палають, сліплять блискави́ці -
Страшні, нестямні їх удари !
В їх сяйві, тіні - мов примари...
Гамселять землю громовиці !!!
Розве́рзлось небо. Божий світ,
Накрило зливи пеленою !
Вже не весняною грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Як з це́бра ллє, невтомна злива -
Струмок дзвінкий, роздавсь, розлився,
В потік стрімкий перетворився -
Вирують струмені, бурхливі !
Вогонь погас. В наметі мряка -
Все тіло почало дрижати...
Заснуть би швидше ! І поспати ...
Та грім гучни́й не дасть ніяк !
Але вже чути - дощ стихає...
Земелька, до́чиста умита,
Серпанком сизим оповита,
Весняний ранок зустрічає !
Ясніє небо - вже світає...
Зриває вітер краплі з листя,
Ранкові співи донеслися -
Пташиний гвалт стоїть над гаєм !
Небесний край, як жар палає,
Гарячим барви налилися,
Назу́стріч сонцю простяглися -
Світ Божий день нови́й вславляє !
А над землею - примха Фе́ба*...
Повірить навіть неможливо,
Що є в цім світі більше диво -
Ясніє райдуга... В пів неба !
* Феб -- в римскій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
05.02.2021 р. - 12.03.2024 р.
Фото https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2024
автор: Родвін