Брудні мечі у ангельських руках,
чистіші світла крила у крові.
Білі мов, хмари, ангели у муках,
не втримали ті леза в рукаві.
Усі чорти зарізані й забиті,
всі демони повішені на вилах.
Творіння бісові усі кров'ю покриті,
і ангели триматись більш не в силах.
У пеклі вже панує лише тиша,
і кровожерливо збирає гори тіл.
Помста закінчилась, вона була страшніша,
за руки смерті, неба повних стріл.
З мечей струмками ллються краплі крові,
і кожен крок там залишає слід.
Вони повернуться, вони були готові,
коли рушали в цей "святий похід".
На хмарах там зостались чорні плями,
і на воротах в рай тепер і кров, і бруд.
Відтоді пекло не горить вогнями,
коли всі ангели звершили самосуд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2024
автор: Zak_Marko